Жив-був на світі король. Ось одного разу прийшла до нього незнайома бабця, принесла рибу і сказала: «Накажи приготувати цю рибку і з’їж її сьогодні за обідом. Тоді ти будеш розуміти все, що говорить будь який звір».
Король щедро заплатив бабці, та покликав свого слугу Іржика і наказав йому приготувати рибу до обіду.
«Тільки дивись, – сказав король, – не здумай сам спробувати. Бо за таке не зносити тобі голови». Іржик взяв рибу і поніс її на кухню. «Та будь що буде, а я спробую, що це за риба», – вирішив він. Коли риба була готова, Іржик відщипнув маленький шматочок і проковтнув його. У ту ж хвилину він почув, про що розмовляють кури у дворі. Як ні в чому не бувало, відніс юнак блюдо в королівські покої і поставив на стіл.
Після обіду король наказав Іржику подати кубок вина.
Іржик взяв глечик і став наливати вино. У цей час у відкрите вікно влетіла пташка. Вона тримала в лапках три золоті волоски, а за нею гналася інша і щебетала: «Віддай, віддай! Вони мої, а не твої!» – «Зате я перша помітила, як вони впали на підлогу, коли королівна Золотоволоска розчісувала кучері». Тут друга пташка налетіла на першу і стала виривати у неї здобич. Іржик заслухався птахів і розлив вино. Скінчилося тим, що пташкам дісталося по волосинці, а третій волосок впав і, вдарившись об підлогу, задзвенів, як чисте золото. Здогадався король, що Іржик теж розуміє мову птахів, і крикнув: «Ти розлив вино, тому що слухав, про що сперечаються пташки! Завтра ж тебе повісять». «Ах, милостивий король! – Вигукнув їржик. – Пощадіть мене!»
«Хіба я не заборонив тобі пробувати чарівну рибу?! – сказав король. – Ну гаразд! Розшукай королівну Золотоволоску і приведи її до мене в палац. Тоді я тебе помилую».
Осідлав Іржик коня, взяв у дорогу мішечок з їжею і гаманець з грошима та поїхав. Дивиться – на узліссі кущ горить, а під ним мурашник. «Іржику, допоможи нам!» – кричать мурашки. Іржик зіскочив з коня і затоптав вогонь. «Спасибі тобі, Іржику, – кажуть мурашки. – Якщо знадобиться допомога, ти тільки згадай про нас». Засміявся Іржик і поїхав далі. Під’їжджає він до високої ялинки. Дивиться: на вершині гніздо, а внизу двоє воронят пищать: «Допоможи, Іржику! Нагодуй нас!». Іржик відв’язав від сідла мішок з їжею і кинув його воронятам. «Спасибі тобі, Іржику, – закаркали воронята. – Якщо важко тобі доведеться, згадай про нас».
Добрався Іржик до берега морського.
А на березі двоє рибалок сперечаються: ніяк не поділять спійману рибку. «Я вас помирю, друзі, – каже Іржик. – Продайте мені вашу рибку, а гроші поділить порівну». Він віддав рибалкам всі свої гроші, а рибку випустив у море. Вона весело плеснула хвостом і сказала: «Спасибі тобі, Іржику! Якщо знадобиться коли-небудь допомога, то згадай про мене».
А рибалки дізналися у Іржика, куди він шлях тримає і відвезли на острів, де в кришталевому палаці жила зі своїм батьком Золотоволоска.
Ось заходить Іржик в кришталевий палац, кланяється і просить короля віддати Золотоволоску заміж за свого пана.
«Не знаю, чи вартий твій пан такої нареченої, як моя донька,- відповідає король. – Але якщо вирішиш три завдання – віддам доньку за твого короля, а не вирішиш – накажу стратити тебе».
На другий день вранці король говорить Іржику: «Було у моєї доньки перлове намисто, але нитка обірвалася і розсипалися перлини по зеленій галявині. Іди і збери їх».
Прийшов Іржик на галявину, а галявина широка – спробуй-но розшукати перлинні зернинки! «Тут, – думає юнак, – мурахою треба бути». Не встиг Іржик озирнутися, як мурашки притягни до його ніг перлини, всі до однієї. Подякував Іржик мурахам і поніс перли королю.
Здивувався король, що Іржик так швидко розшукав всі перлини. «Ось тобі інше завдання, – каже. – Купалася моя донька в морі та загубила дорогоцінний перстень. Знайди його та принеси».
Прийшов Іржик до моря і думає: «Рибкою треба бути, а не людиною, щоб таке завдання вирішити». Глядь – а рибка тут як тут і виносить йому перстень. Подякував Іржик рибці і поніс перстень королю.
Похвалив його король, а назавтра задає юнакові нове завдання. «Роздобудь тепер, – каже, – мені живої та мертвої води».
Йде Іржик, сам не знає куди. Тільки віщий ворон знає, де цю воду знайти. Тільки він про це подумав, як прилетіли до нього воронята з двома бульбашками: в одній жива вода, в іншій – мертва. Подякував їм Іржик і поніс обидві бульбашки в палац.
– Впорався ти з усіма завданнями, – сказав король-батько, – віддам доньку заміж за твого пана.
Привіз Іржик Золотоволоску в палац свого короля. Зрадів король, що не надивиться на красуню-наречену з золотим волоссям. Зараз же наказав готуватися до весілля, а Іржику подякував, пробачив його і зробив своїм головним радником.