Коли Балакирю доводилося бувати в Ізмаїлі, він обов’язково заходив до корчомки й купував сім плацинд. Не більш і не менш.
– Послухай-но, Балакирю, чому ти завжди купуєш рівно сім плацинд?
Відповів йому Балакир так:
– Двома борг плачу, дві в борг віддаю, одну викидаю, одну дарую, а одну їм сам.
Подивився на нього корчмар. Здивувався. Та й каже:
– Ніяк не второпаю, що до чого. Поясни, будь ласка.
– Який же ти недогадливий, – каже Балакир. – Слухай же! Двома борг плачу – батькові з матір’ю віддаю; ті, що в борг даю, – дітям купую; ту, що викидаю, – то нашому сільському батюшці; ту, що дарую, – дружині віддаю; а сьому – сам з’їдаю. Второпав?