Поверталася стара лисиця з невдалого полювання. У животі бурчить від голоду. Іде, солодкими оченятами позирає. Назустріч їжак.
– Здоров був, їжаче!
– Здоровенькі й ви будьте,– відповів їжак і згорнувся клубочком.
– Як здоров’ячко?
– Спасибі.
– А давно ми не бачилися, голубчику. Давай на радощах поцілуємось.
Згорнувся їжак іще тугіше, засопів.
– Не можу,– відповідає. – Я ще не вмивався.
– А знаєш,– каже лисиця,– я тепер уже не їм м’яса, самі овочі. Сьогодні цілий ранок з кроликами на капусті паслася. Та й наїлася ж!..
– Та що ви кажете?! А я оце саме хотів вам сказати, що біля старої вільхи виводок тетеревенят пасеться.
– Де це? – так і підскочила лисиця.
– За струмочком праворуч. Та куди ж ви?
– Побіжу, ніколи…
І лисиці як не було.
Розгорнувся їжак:
– Піди-но, побігай! Нас, голубонько, не обдуриш…
Та й потупав далі.