Були собі дід та баба, а у них курочка ряба та півничок. От побігли вони раз на смітник та й знайшли по зерняті. Півничок же своє ковтнув, а курочка вдавилась, лежить і не дише, крильцями не колише.
Пішов півник до моря води прохати:
– Море, море, дай води!
– Нащо води?
– Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
– Піди до вола, хай ріг дасть.
Пішов він до вола:
– Воле, воле, дай ріг!
– Нащо роги?
– Морю роги; море мені води дасть.
– Нащо вода?
– Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
– Піди до дуба, хай жолудь дасть.
Пішов він до дуба:
– Дубе, дубе, дай жолудь!
– Нащо жолудь?
– Волу жолудь; він мені ріг дасть.
– Нащо роги?
– Морю роги; море мені води дасть.
– Нащо вода?
– Турі вода: там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
– Піди до липи, хай лист дасть.
Пішов він до липи:
– Липо, липо, дай лист!
– Нащо лист?
– Дубу лист; дуб мені жолудь дасть.
– Нащо жолудь?
– Волу жолудь; він мені ріг дасть.
– Нащо роги?
– Морю роги; море мені води дасть.
– Нащо вода?
– Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
– Піди до дівок, хай сплетуть мені вінок. Пішов до дівок:
– Дівки, дівки, сплетіть вінки!
– Нащо вінки?
– Липі вінки; липа мені лист дасть.
– Нащо лист?
– Дубу лист; дуб мені жолудь дасть
– Нащо жолудь?
– Волу жолудь; віл мені ріг дасть.
– Нащо роги?
– Морю роги; море мені води дасть.
– Нащо вода?
– Турі вода; там і Турька лежить
І не дише уже,
Крильцями, ніжками
Не колише уже!
Сплели дівки йому вінок; поніс він липі, липа лист дала; поніс лист до дуба, дуб жолудь дав; поніс жолудь до вола, віл ріг дав; поніс роги до моря, море води дало. Набрав півничок водиці, та поки приніс, аж курочку вже і черви сточили.