Було то давно. Обгризав вовк кістки, і одна застрягла у нього в горлі. Вовк страшенно мучився, страдав і напевно вмер би, якби йому на поміч не прийшов бузьок.
– У тебе така довга шия і такий довгий ніс,– прохрипів, вовк, побачивши бузька.– Лиш ти один можеш дістати кістку з мого горла і врятувати мене від погибелі. А потім я віддячу тобі, дам велику нагороду.
Стало бузькові жаль вовка, засунув він свій довгий дзьобок йому в горло і витягнув кістку.
– Яку ж ти тепер винагороду даш мені за мою послугу? – запитав бузьок.
А вовк відповів.
– Я дозволив тобі влізти в мою пащеку – це перше. А друге – я дозволив тобі вибратися звідти. Яка ж може бути краща нагорода?