Був собі один великий пан. Він мав стільки добра, що й не знав, що з ним робить.
Мав він золоту карету – таку, що тільки по столі їздити.
От звелів він погукати одного селянина.
– Ну, ось ти простий селянин, чи ти бачив коли-небудь таку дорогу річ, як оце?
– Бачив, пане, ще й дорожчу. Один дощ у травні для всього світу дорожчий за вашу карету.