Лисові погано жилося, так він надумав зробиться черницею. Поліз у одній хаті (що в ній піхто не жив) у комин, вимазався в сажу, причепив хрестик на шию, назбирав собі голуба, гусака, півня, селезня, пішов у Київ богу молиться.
Ішли та й ішли. Аж ось їм на дорозі трапилась річка. Лис і каже:
– Перш, чим нам брести через оцю річку, треба вам усім висповідатись у мене. Я залізу в нору і буду вас по черзі кликати. А то все рівно вам (хто з вас грішний) доведеться втопитись.
Заліз в нору. Покликав першого Голуба. Голуб пита:
– Чим же я грішний?
Лис каже:
– Тим ти грішний, що ти по полю літаєш та зерно збираєш, те, що його сіють люди. А тому ти втопишся.
Взяв та й з’їв. Покликав півня.
– Чим же я винен перед богом?
А лис йому:
– А тим ти грішний, що ти рано встаєш, співаєш і людям досипать не даєш.
З’їв й півня. Кличе гусака. Гусак пита:
– В чім я согрішив?
Лис відповіла:
– В тім, що ти ходиш по чужих городах та їси чужу капусту. От через те ти й не перепливеш річки.
З’їв й гусака. Кличе останнього – селезня.
– Ану, йди, голубчику, розкажу тобі, в чому ти грішний.
Селезень як увійшов у нору, як побачив самі головки з його товаришів, вискочив та й каже:
– Я піду приведу гусей та качок. Нехай скажуть, що я ні в чім не грішний.
Як його лис не просив – та він не згодився. Пішов дорогою. Коли на його натрапив охотник. Хотів убити. А селезень упав та й качається, каже охотникові:
– Я тобі лиса покажу, тільки не вбивай мене.
Та й повів до нори, де сидів лис.
Прийшли до нори. Нора була під коренем одного дерева. Охотник засів під деревом. Селезень підійшов до нори та й гука:
– А вийди, подивися, скільки я тобі свідків привів!
– Хай ідуть сюди! – гука лис.
Та їх дуже багато, всі не вмістяться і хочуть тебе бачити тут, каже селезень.
Лис тільки голову висунув, а охотник його бах та й убив. Узяв додому. І селезень пішов із ним жити додому.
Та й досі десь так живуть.