Жила колись удова з двома дочками.
Старша так була схожа на матір обличчям і вдачею, що їх легко можна було переплутати. Обидві вони були дуже лихі й гоноровиті на вдачу, тож ніхто не хотів не тільки що ходити до них у гості, а навіть зустрічатися з ними на вулиці.
А от менша дочка, дуже схожа своїм добрим серцем на померлого батька, була також і найвродливішою в світі дівчиною.
Звичайно, мати без тями любила старшу дочку, бо кожен любить на себе схожих: за нею вона доглядала, як за справжньою принцесою. А меншу дочку мати ненавиділа, примушувала її їсти на кухні й працювати без відпочинку.
Ця бідолашна дівчина, крім інших справ, повинна була ще двічі на день ходити з величезним глечиком по воду далеко від дому.
І от якось, саме коли вона набирала воду з джерела, до неї підійшла стара бідна жінка і попросила напитися.
– Будь ласка, тітонько,– відповіла красуня.
Вона старанно виполоскала глечик, набрала води там, де вона була чистіша, і дала бабусі напитися, та ще й підтримувала глечик, аби зручніше було пити.
Добра бабуся напилась та й каже:
– Ви така чарівна і гарна, така навдивовижу добра і уважна, що я неодмінно маю подарувати вам що-небудь.
А треба сказати, що то була чарівниця, яка обернулась на бідну селянку, аби довідатись, чи й справді ця дівчина така чемна.
– Ось що я вам подарую,– вела далі чарівниця.– 3 цієї хвилини після кожного слова, яке вимовите, з ваших уст випадатиме квітка або самоцвіт.
Сказавши це, бабуся зникла, а дівчина взяла глечик, набрала води й рушила назад до господи.
Коли красуня прийшла додому, мати почала її лаяти, що вона так довго не поверталася з водою.
– Пробачте, матінко, що я забарилась,– відповіла дівчина, і за цими словами з її уст випали дві троянди, два перли і два великі діаманти.
– О диво! Диво! – вигукнула вражена мати.– В неї з рота випадають перли та діаманти… Що з тобою сталося, дочко?
Це вперше вона назвала її дочкою.
Бідолашна дівчина щиросердо розповіла про все, що з нею сталося, і діаманти так і сипалися з її уст.
– Он воно що! – мовила мати.– В такому разі неодмінно треба послати туди й мою старшу дочку. Дивись-но, Фаншон, що випадає з рота твоєї сестри, коли вона говорить! Ти, мабуть, теж дуже хотіла б володіти таким приємним даром. А для цього треба лише піти до струмка по воду, і коли бідна жінка попросить пити, ввічливо піднести їй глечик.
– Не діждетесь,– відповіла грубіянка,– щоб я оце ще й по воду для вас ходила!
– А я примушу тебе піти,– повторила мати,– і ти зробиш це негайно!
Грубіянка набурмосилась, але все-таки пішла по воду, взявши з собою найкращу срібну вазу, яка тільки знайшлася в господарстві.
Тільки-но вона наблизилась до джерела, як з лісу вийшла багато вбрана вродлива жінка і попросила в неї напитися.
Це була та сама чарівниця, що підходила й до її сестри, але вона цього разу обернулася на принцесу, щоб переконатись. чи справді дівчина така нечемна.
– Ніби я для того прийшла,– відповіла гоноровита грубіянка,– щоб вас поїти! Може, ви думаєте, що я й срібну вазу навмисне принесла, аби дати напитися такій пані? Ну, та гаразд, пийте вже, коли вам так хочеться.
– Ви дуже нечемні,– відповіла їй чарівниця, зовсім не розсердившись.– Ну що ж, ви також одержите від мене подарунок: віднині при кожному слові з вашого рота виповзатиме гадюка або вискакуватиме жаба.
І з цими словами чарівниця подалась назад до лісу, а грубіянка спокійно пішла додому.
Побачивши старшу дочку, мати нетерпляче закричала:
– Ну, дочко, як твої справи?
– Еге ж, матінко, чи то вас обходить? – відповіла грубіянка, і в неї з рота випали три гадюки і три жаби.
– Що я бачу! – з жахом вигукнула мати.– Це все витівки твоєї сестри. Вона винна, вона й відплатить мені за твоє нещастя!
І мати кинулась бити меншу дочку.
Бідолашна дівчина втекла з дому і сховалась у лісі.
Молодий принц, який повертався саме в цю пору з полювання, зустрів її і, вражений красою дівчини, спитав, що вона робить тут сама і чому так гірко плаче.
– Ах, добродію, моя мати вигнала мене з дому! – відповіла красуня.
Принц побачив, що при цих словах з її уст випали чотири чи п’ять перлин і стільки ж діамантів, страшенно здивувався і попрохав розповісти, звідки в неї такий дар. І вона все йому розповіла.
Юнак одразу ж закохався в красуню, яка володіла таким незвичайним даром, привіз її у палац до свого батька і того ж вечора одружився.
А її сестру так усі зненавиділи, що навіть власна мати мусила вигнати її з дому, і грубіянка, не знайшовши ні в кого притулку, загинула в лісі.