Жаба квакала від ранку до вечора. Та побачила бузька і зараз замовкла та сховалася в ставі.
– Не ховайся, золота співачко! – каже бузько.– Я приходжу здалека, бо хочу послухати твого солодкого голосу.
– Ти прийшов, бузьку, здалека,– відповіла обережна жаба,– не щоб слухати мого голосу, тільки щоб з’їсти мого м’ясця!
Приємно говорить підхлібник, але мудрий не слухає того.