Був один цар. І була у нього велика давня башта, яку весь час охороняло військо. Та котрий солдат звечора заступить на варту – того чорт забирає. І вже багато війська так пропало, не знати, де є.
Раз цар оголошує: хто вистоїть варту, щоб уночі не пропав у башті, за того він віддасть свою доньку.
Найшовся солдат, який приголосився і одразу уклав з царем договір, що витримає, але щоб цар потім не крутив.
Узяв собі гуслі, пішов до тої башти й грає. Раз приходить мале чортеня – йому полюбилося, що він так гарно грає. Потім оте чортеня пішло, а з’явився старий чорт і каже:
– Як ти файно граєш! Чи не дав би ти й мені пограти?
Солдат – йому:
– На!
Узяв чортисько гуслі, пробує заграти, та не може. Питає солдата:
– Чого це я не годен?
А солдат пояснює:
– Бо тобі не грають пальці. Диви, як мені грають… Я би міг тобі допомогти.
– Як? – зацікавився чортисько.
Солдат узяв свердло, провертів у брамі десять дірок і говорить чортові:
– Ану, засунь до цих дірок пальці.
Чорт засунув, а солдат із другого боку затиснув їх колодкою.
Чорт реве, а солдат каже:
– Ну, тепер, неборе, відпусти все військо, скільки ти забрав, то відпущу тебе.
– Ой, зроблю, як кажеш, лиш попусти пальці.
– Добре, зробимо контракт,– мудрує солдат.– Ти підпиши – тоді тебе пущу.
– Звільни руку, щоб міг підписатися.
– Підпишеш ногою, а на нозі відкусиш один палець, вдариш мені червону печатку – та й контракт готовий.
Чорт подумав і погодився. Іван зробив контракт не на папері, а на буйволячій шкірі, щоб був довговічний. І відпустив чорта. Той одразу втік.
Уранці солдат сміло приходить до царя і доповідає, що все витримав, та й тут є контракт, за яким чорт пообіцяв випустити все забране військо.
Цар дав за солдата свою доньку.
Але чорт нараз оголосив війну, і цар став сумний. А солдат його питає:
– Чого, пресвітлий царю, ви так зажурилися?
– Ой не питай,– відказує цар.– Ти башту відібрав, а тепер чорт оголосив війну. Там на одному мості чорти мають відкрити вогонь. Я вже послав туди багато війська, та дуже боюся, бо чорт завжди хитрий.
На це солдат каже:
– Я йду туди сам зі своєю жінкою!
– Нащо йдеш? Що ти зробиш? Там уже побувала моя розвідка і вивідала, що в чорта стільки війська, скільки мені й не снилося. І всі стоять, чекають наказу.
Але солдат – своє:
– Я йду сам за всіх, беру тільки жінку.
Так і пішов. Узяв з воза передок – і жінка тягне, він штовхає. Коли дійшли до моста, націлив дишло на чортів Але щось поламалося – узяв свердло і почав свердлити.
А старший чорт побачив, що він щось там свердлить і налякався, що солдат тепер спіймає в пастку усе його військо – та й почав тікати, а чорти за ним.
Війна закінчилася.
Цар відписав солдатові й другу половину царства.
І солдат жив-царював, а я казку доказав.