Залунав у лісі крик:
То надумав Боровик
Всі Гриби у гурт зібрати
І Жуків повоювати.
1
Посилає посланців:
– «Звіть Грибів зо всіх кінців;
В сурми грайте та гукайте, –
На війну Грибів скликайте!»
Як почули те Опеньки,
Стали гірко голосить:
– «Наші ніженьки тоненькі…
Де нам зброю вже носить!»
2
Обізвались Печерички,
Прехороші молодички:
– «Наше діло – сторона,
Не про нас ота війна!»
А синенькі Маслюки, –
Недотепні вояки
Загули: – «Та це ж напасть!
Нам добра війна не дасть!»
3
Як почули Синегубці,
Що сиділи нишком вкупці,
На гінців давай свариться:
– «Геть тікайте, одчепіться!»
З’ївши облизня, гінці
В інші кинулись кінці,
Кличуть військо з-під пеньків,
Щоб повстало на Жуків.
4
Перші збіглись Гірчаки.
– «Добре, – кажуть, – ми такі,
Що, коли вже так годиться,
До загину будем биться!»
А Рижки й собі завзяті:
– «Де-ж той ворог наш проклятий?
А ну, дай сюди його!
Ми такі, що ого-го!…»
5
Як почули Ковпаки,
Стисли шаблі в кулаки,
Шапки вгору, вуса вниз:
– «Лютий враже, стережись!…»
Військо добре назбірали,
Мухоморів в санітари
Разом всіх попризначали:
Мухомори-ж знають чари…
6
Все для війська постачати
Погодились Сироїжки:
Сироїжки мусять знати
Всі стежки і всі доріжки…
Закортіло й Гадючкам –
Тим цибатим смердючкам:
– «На війну і нас візьми –
Чатувати будем ми…»
7
От зійшлись Гриби з Жуками
Шпарко бились з ворогами…
Знищили б Жуків усіх,
Та зненацька стався гріх:
Боровик не доглядівся –
За пеньочок зачепився,
Головою сторч упав
І в гарячий борщ попав…