Був собі дід та загубив рукавичку. От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й сидить.
А це скаче жаба та й каже:
– Хто, хто у цій рукавичці?
– Мишка-скряботушка. А ти хто?
– Жабка-скрекотушка. Пусти і мене.
– Іди.
От біжить зайчик та й каже:
– Хто, хто у цій рукавичці?
– Мишка-скряботухнка й жабка-скрекотушка. А ти хто?
– Зайчик-лапанчик. Пустіть і мене.
– Іди.
Коли це біжить лісичка:
– Хто, хто у цій рукавичці?
– Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка і зайчик-лапанчик. А ти хто?
– Лисичка-сестричка. Пустіть і мене.
– Іди.
От вони сидять. Біжить вовчик і питає:
– Хто, хто у цій рукавичці?
– Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик та лисичка-сестричка. А ти хто?
– Вовчик-братик. Пустіть і мене.
– Іди.
Коли йде ведмідь, гуде і питається:
– Хто, хто в цій рукавичці?
– Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка і вовчик-братик. А ти хто?
– Ведмідь-набрідь. Пустіть і мене в рукавичку.
– Іди.
От і той уліз.
Біжить кабан:
– Хро-хро-хро! Хто, хто в цій рукавичці?
– Мишка-скряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-лапанчик, лисичка-сестричка, вовчик-братик і ведмідь-набрідь. А ти хто?
– Кабан-неклан. Пустіть в рукавичку і мене.
– Іди.
От і той уліз, та й сидять.
Коли це іде стрілець. Бачить, що рукавичка ворушиться. Він як стрельне – аж там от скільки шкур!