Жив-був собі один єгет. І був той єгет спритним мисливцем. От раз пішов він на полювання. Зустрівся йому вовк. Єгет хотів убити його, але вовк почав благати людською мовою: «Не і вбивай мене, єгете! Коли-небудь я тобі у великій пригоді стану». Єгет не вбив вовка і пішов собі далі.
Побачив мисливець-єгет беркута і хотів було його підстрелити, але беркут теж заговорив людською мовою: «Не вбивай мене, я тобі в пригоді стану». Мисливець-єгет пішов далі. От побачив він у воді золоту рибку і захотів піймати її, але золота рибка так само почала благати людською мовою: «О єгете, залиш мене! Скрізь, де б ти не був, я прийду тобі на допомогу». Не зачепив єгет рибки і пішов далі. І от побачив він здалеку хатинку. З комина хатинки йшов дим. Єгет пішов до тієї хатинки. В ній жила злюща-презлюща баба. Вона зустріла єгета і почала розпитувати його, звідкіля і куди він іде.
– Я дам тобі одну роботу. В лісі пасуться троє моїх коней. Ти спіймай їх і приведи сюди. Приведеш – віддам за тебе одну з трьох дочок, яку покохаєш, а не приведеш – з’їм тебе,– сказала баба.
Мисливець-єгет пішов до лісу, але коні не давались йому до рук. Стомився мисливець, сів на камінь та й заплакав.
Підійшов до нього вовк і запитав:
– Чого ти плачеш, єгете?
– Як же мені не плакати! – відповів єгет.– Баба звеліла мені піймати трьох її коней, але я не можу впіймати їх. Тепер баба з’їсть мене.
– Не сумуй,– сказав вовк і за мить пригнав трьох бабиних коней до єгета (а коні ці якраз і були бабиними дочками).
Єгет привів коней до баби.
– Нащо далися йому до рук? – почала кричати баба на дочок і знову пустила їх до лісу.– Коли він знову почне ловити вас, оберніться пташками і здійміться в повітря,– сказала вона дочкам.
Так воно й сталося: тільки-но єгет захотів піймати їх, вони обернулися пташками і знялися в повітря. Гірко заплакав мисливець-єгет. Та ось з’явився беркут і допоміг йому піймати пташок.
Баба ще дужче розлютилася і сказала дочкам:
– Коли він буде знову ловити вас, оберніться рибами і пливіть у глиб моря.
Баба знову наказала єгетові піймати коней. Єгет знову погнався за ними і вже навіть піймав, але вони обернулися на рибок і попливли в глиб моря. Сів єгет на березі і з горя заплакав. Та ось підпливає до берега золота рибка і говорить:
– Не сумуй, єгете, я допоможу тобі… Троє коней цього єгета обернулися на рибок і запливли у глиб моря. Розшукайте їх і приведіть сюди! – наказала вона рибам.
Риби одразу ж розшукали їх і привели до єгета.
Тоді баба сказала йому:
– Ось тобі три дочки, вибирай яку хочеш!
Єгет вибрав молодшу дочку.
Тоді молодша дочка і каже єгетові.
– Наша мати дуже люта: вона оберне мене на рябу, горбату дівку, середню сестру зробить літньою, а найстаршу – дуже гарною. Не помились, вибираючи!
Баба, й справді, наказала йому вибирати котру хоче з трьох дочок. Мисливець-єгет сказав:
– Добре, мені он ту рябу та горбату!
Ще більше розлютилася баба і сказала дочкам:
– Горе мені! Нічого не могли ви вдіяти! Та я сама справлюся з цим єгетом. Іди зараз у хлів,– сказала вона єгетові,– виведи звідтіля коняку і об’їздь її.
Молодша дочка сказала єгету:
– Вона сама обернеться на коняку. Ти одразу візьми залізний сукмар[1], як тільки зайдеш до хліва, удар її. Потім вона захоче піднятися з тобою в повітря, а ти вдар її сукмарем по голові,– тоді вона нічого не зможе вдіяти.
Пішов мисливець-єгет у хлів і взяв у руки залізний сукмар.
Коняка хотіла вдарити його ногою, але єгет оперіщив її сукмарем, вивів і сів верхи. Коняка підстрибнула майже до даху хатинки, а єгет – її сукмарем по голові. І коняка опустилась на землю. Єгет об’їздив її і знову привів у хлів.
Коли єгет пішов, коняка обернулася на бабу і, непомітно пробравшись у хату, лягла на печі, поскаржившись, що в неї, мовляв, голова болить.
Довелося їй видати молодшу дочку за єгета. Кажуть, що й зараз вони живуть-поживають та добро наживають.
=====================================================
[1] Сукмар – кийок.