Йшла лисиця дорогою та й знайшла в ямці яблуко. Вечір застав її неподалік од хутора, то вона постукала в хату і сказала:
– Здрастуй, господарю, пусти мене переночувати!
– Нема де покласти.
– Та я примощуся на лаві, хвоста – під лаву, а яблуко покладу в сінях.
Вночі лисиця прокинулась і нишком з’їла яблуко. Вранці прийшов господар, а лисиця й питає:
– Де моє яблучко? Бач, немає! Давай мені за яблучко курочку1
Віддав господар курочку.
Помандрувала лисиця далі й надвечір опинилася в іншому селі. І проситься знову:
– Господарю, господарю, пусти переночувати!
– Нема де покласти.
– Та я примощуся на лаві, хвоста – під лаву, а курочку покладу в сінях.
Уночі лисиця встала й з’їла курочку. Вранці прийшов господар, дивиться, а курки й сліду нема.
– Давай тепер мені поросятко! – зажадала руда.
Дав господар поросятко.
Йшла, йшла лисиця з поросятком, а ввечері знову посту кала в одну хатину:
– Господарю золотенький, дозволь переночувати!
– Нема де покласти.
– Та я примощуся на лаві, хвоста – під лаву, а поросятко покладу в сінях.
Знову лисиця прокинулася вночі і з’їла поросятко. Уранці прийшов господар, а вона й каже:
– Господарю, а принеси-но моє поросятко!
Пішов чоловік, дивиться – аж немає поросятка.
– Замість поросятка віддай мені телятко!
Послухався господар, віддав телятко.
Йде лисиця дорогою та й радіє собі: «Яка спритна ця лисичка! Знайшла в ямці яблуко, за яблуко здобула курка за курку – поросятко, за поросятко – теля».
А надвечір вона знову попросилася в чиюсь хату:
– Господарю, господарю, пусти переночувати!
– Нема де покласти.
– Та я примощуся на лаву, хвоста – під лаву, а телятко залишу в сінях.
Уночі лисиця прокинулася і з’їла телятко. А вранці питає:
– Чоловіче, а де моє телятко?
Дивиться господар – телятка нема.
А в цього чоловіка було три красиві доньки. Лисиця й зажадала:
– Дай мені оту дівчину з тоненькою шиєю!
Господар, не довго думаючи, поклав у мішок злющого собаку й піддав лисиці на плечі.
Йде руда дорогою та сама себе вихваляє: «Оце пригода! Знайшла в ямці яблуко, за яблуко здобула курку, курку – поросятко, за поросятко – телятко, а за телятко – тонкошию дівчину!».
Тут вона струснула мішок та й каже:
– Дівчино, дівчино, ану заспівай!
Потім поставила мішок на землю:
– Хоч погляну, яка ти в мене, дівчино, є!
Тільки розв’язала мішок, а звідти злющий собака як вистрибне, як гавкне!
Злякалася лисиця собаки, а собака – лисиці. Так і кинулися в різні боки.