Був собі один чоловік. Любив він випити, погуляти. До того догулявся, що продав останню корову. Реве жона, з хижі його проганяє. А він їй каже:
– Не журися, жоно. Якось ми з сього вийдемо. Лише ти мені поможи.
– Що тобі помагати? – розсердилася жона.– Може, пити?
– Пити не пити, а під корчму треба буде тобі піти. Розповів чоловік, що має жона робити під' вікном корчми, а сам зайшов до корчми.
– Мошку! Всіх пригощаю! – каже чоловік.
– А хто буде платити?
– Чарівна лопата. Ти налхвай, а я доти збігаю за лопатою,– каже чоловік.
Доки Мошко всім поналивав, чоловік прибіг з лопатою. Поклав чоловік одну крону на лопату, висунув лопату за вікно і приказав:
– Лопато, подвої!
Затягнув лопату до корчми – а на ній уже дві крони, висунув лопату за вікно і приказав:
– Лопато, подво ї!
Затягнув лопату до корчми уже з чотирма кронами. Вийняв із жеба десять крон, поклав на лопату, висунув за вікно і приказав:
– Лопато, подвої! Лопата подвоїла і десятку. У видів ото Мошко і каже:
– Іване! Може би, ти продав оту лопату?
– Та що ви. Мошку! Не є таких грошей, аби я продав моє багатство. Видить Мошко, що ґешефту не буде, почав поїти Івана, бо з п'яним легше стокмитися. Зробився Іван п'яним, співає, танцює.
– Іване,– каже Мошко.– То дурна робота: сюди-туди лопату сувати. Я тобі нараз дам шапку грошей – не мучся з лопатою.
– Добре! – погодився Іван.
Відміряв Мошко шапку грошей, дав Івану. А Іван передав Мошкові при свідках чарівну лопату. Мошко нараз почав перевіряти, чи не обманув його Іван. Поклав на лопату п'ять крон, висунув лопату за вікно і каже:
– Лопато, подвої!
Затягнув лопату до корчми – а на ній уже десять крон. Поклав Мошко на лопату сотку:
– Лопато, подвої!
Затянув лопату до корчми – а на ній уже двісті крон. У Мошка аж руки затряслися. Побіг до скрині, напакував мливча грошей, приніс і поклав на лопату:
– Лопато, подвої!
Затягнув лопату до корчми – а на ній нічого. Увидів тото Іван і загойкав:
– Що ви, Мошку, наробили?! Лопата розсердилася, що ви такий зажерливий, і відібрала ваші гроші. Не знаю, чи буде вона тепер ще комусь служити.
А Іванова жона з міхом грошей уже була дома. Через якийсь час прийшов з грошима й Іван. Тут і казці кінець