Були собі чоловік і жінка. Жили вони в достатку. Але до їхнього курника внадилася лисиця. Чоловік і жінка не знали, що їм робити. Що тільки вони не придумували, як не старались, але лисицю зловити не вдавалося.
Якось чоловік пішов орати город, коли бачить – гадюка повзе. Він поклав її в пазуху, дав хліба. Наїлася гадюка, пригрілася і вже хотіла вкусити чоловіка. Але він схопив її за голову, сильно здавив і каже:
– Ах ти гадина, я тобі добра бажаю, а ти он як!
– І я хотіла тобі добра,– відказала гадюка.
Саме тоді вони побачили вола.
– Давай його спитаємо, хто з нас правий! – вигукнув чоловік і мовив до вола: – Розсуди нас. Я знайшов на городі гадюку, нагодував її, а вона хотіла мене погубити.
– І добре зробила б,– каже віл.– Ось ми вас годуємо своєю працею, а коли старіємо, ви нас ріжете.
– Ну, ходи здоровий…– розгубився чоловік.
Тільки віл пішов, коли звідкись узялася отара овець.
– Спитай ще у них,– попросила гадюка,– вони тобі скажуть, хто з нас правий.
Чоловік до овець:
– Я знайшов на городі гадюку, нагодував її, а вона хотіла мене погубити.
– І правильно зробила б,– відповіли вівці.– Ми вам даємо молоко, вовну, а ви нас ріжете.
– Ну, хто з нас правий? – зраділа гадюка.
Незабаром з’явилася лисиця.
– Спитаймо ще її,– каже гадюка.
Перш ніж почути лисичину думку, чоловік шепнув їй на вухо, що віддасть квочку з курчатами, як вона визнає його правоту.
– Гадюка неправа,– вислухавши їх, мовила лисиця.– І до чоловіка: – Викинь її, а то, чого доброго, іце вкусить тебе.
Чоловік викинув гадюку і поплентався додому.
– Увечері я прийду по квочку й курчат! – крикнула лисиця.
– Приходь,– відповів чоловік.– А ти знаєш дорогу до мене?
– Знаю!
Повернувшись додому, чоловік сказав жінці:
– Злови квочку й курчат, я обіцяв віддати їх лисиці.
– Гаразд,– відповіла та, а сама подумала:
«Скільки та клята лисиця курей у нас покрала, і все їй мало! Тепер ще й квочку з курчатами давай!»
Жінка вкинула в мішок не квочку з курчатами, а собаку з цуценятами й стала чекати на лисицю. Та не забарилася.
– Добрий вечір! А де моя квочка? – спитала вона.
– Ось мішок, а в ньому квочка й курчата. Смачного тобі, лисичко!
Лисиця схопила мішок і побігла до своєї нори. Розв’язала мішок, а звідти як вискочить собака, а слідом – цуценята!
На щастя, лисиці вдалося втекти. Тільки хвіст залишився в зубах у собаки. Безхвоста лисиця так дременула, що більше в тих місцях її не бачили.