Жила собі хитра лисиця. Одного разу пішла вона в село, забралася в курятник і схопила курочку. Там за нею почали ганятися люди, і ледве вона втекла. Думає собі, що тепер з'їсть курочку, але знову буде голодна. Треба якось хитрувати. Прийшла до одного ґазди у двір і проситься на ніч:
– Добрий чоловіче, пусти мене переночувати, бо надворі холодно.
Чоловік пустив її і говорить:
– Де їй будеш ночувати? У мене немає пустої постелі. – Я буду спати будь-де,– мовила лисичка,– навіть під лавицею. Але тільки щоб ти отвічав за мою курочку, яка є в мішкові, щоб вона не пропала.
– Я не такий, щоб від подорожнього що-небудь крав. Не журися, все буде на місці,– запевнив чоловік.
Коли ґазда і жінка заспали, лисичка тихенько пішла до мішка і з'їла курочку. Вранці лисичка встала і каже:
– Дай мені, чоловіче, мішок, бо сонце сходить і треба йти геть.
Чоловік пішов і бере мішок, а мішок, порожній, лиш пір'я там залишилося, і дає лисиці мішок. А лисиця подивилася й каже:
– Ти украв від мене курочку. Я ж казала тобі, щоб від мене не пропала. Тепер за курочку дай мені качечку.
Чоловік не хоче давати, доказує їй, що не брав від неї курочки. Лисичка стала його ганьбити:
– От який ти! Говорив, що ти чесний, що тобі чужого не треба. А ти вкрав мою курочку. Тепер дай мені качечку за курочку.
Чоловікові нічого було робити, зловив качечку і дав лисиці. Вона поклала качечку в мішок і пішла собі. Пробула в лісі цілий день, а потім вечором пішла до другої хати проситися на ніч, та так ласкаво говорить, так благав чоловіка. Чоловік думає собі, що не буде сердити лисичку, ліпше прийме її спати, переночує та й піде собі. Так чоловік пустив її до хати. Лягають вони спати, а лисичка під лавочку. Дала мішок чоловікові й наказала:
– У мене там качечка, дивись, щоб не пропала. Як чоловік і його жінка заспали, лисичка пішла і з'їла качечку. Лягла собі та й спить. Рано будить чоловіка і каже:
– Давай мені мішок, бо треба йти геть. Чоловік устав, бере мішок, а він порожній. Лисичка говорить :
– Я ж тобі казала, щоб моя качечка не пропала. Недобрий ти чоловік, ти в мене украв качечку. Тепер дай мені гусочку за качечку.
Чоловік став спорити:
– Я не брав качечку.
– А хто міг сюди зайти, як двері замкнені? – не відступає лисиця.– Я заспала, а ти качечку вкрав, лиш трохи пір'я лишив у мішку.
Чоловік хотів не хотів, а мусив віддати гусочку за качечку. Узяла вона гусочку, ледве несе і сміється:
– От я уже трьох обманула. Пішла лисиця на друге село і теж проситься до одного чоловіка переночувати. Прийняв її чоловік, а вона наказує йому:
– У мене гусочка є, дивись, щоб не пропала. Чоловік і жінка полягали спати. Через деякий час лисиця встала і з'їла гусочку. Як стало світати, почала будити чоловіка. Але чоловік щось нездоровий був, встала його жінка і дає лисиці мішок, а мішок порожній. Лисиця підняла крик:
– У мене була гусочка в мішкові. Я чоловікові казала, щоб гусочка не пропала. А тепер най дасть мені теля за гусочку.
Ґаздиня була сварлива, скупа, і як розкричиться:
– Вставай, чоловіче, убий лисицю. Я би скоріше чорту душу дала, як лисиці теля, бо лисиця сама з'їла гуску і в мене ще теля хоче.
Та як схопить жінка качалку і давай лисицю періщити на всі боки. Лисиця і сюди і туди, намагається якось вихопитися з хижі. Жінка стала кричати на чоловіка:
– Як не вб'єш лисицю, а втече, я з тобою жити не буду, бо мені треба комір з лисиці.
Чоловік тоді схопився з постелі, взяв лисицю за хвіст та по дверях, по стіні, а жінка качалкою, і добили лисицю.
Так лисиця ходила, хитруючи та обманюючи людей, поки не попала на ще хитрішу жінку. А та жінка ще й нині носить комір на шиї з тої лисиці. З того часу вже ні одна лисиця не йде проситися ночувати до людей, боїться, що і з неї буде комір на пальто.