Один панисько дуже любив збиткуватися із своїх слугів. Мусив когось набити, бо без того вночі не міг спати. Аби причепитися, він завжди щось вигадував. Одного разу в місті купив короткий коц. Ліг на ліжко, накрив собі ноги і гукнув слузі:
– Накрий мені голову, хамло!
Слуга потягнув коца, накрив голову, але розкрив ноги.
– Накрий ноги! – заверещав пан.
Слуга потягнув коца з голови й накрив йому ноги. Пан зірвався з ліжка, схопив палицю, що була в кутку, і – гайда маслувати бідного слугу. Коли побив добре, ліг і заснув, як скупаний.
А якось у нього наймився один русин, якого називали Василем. То був моцний і розумний парубок.
Увечері панисько ліг і крикнув:
– Василю, йди сюди, накрий мені ноги!
Слуга накрив.
– Василю, накрий голову!
Василь потягнув коца й накрив йому голову, але оголив ноги.
– Василю, накрий ноги, бо тебе нагла крев залєс!..
Василь узяв палицю з кутка і – трась пана по ногах.
Пан натягнув борзенько коца на ноги й крикнув:
– Василю, накрий мені голову!
Василь – трась його по голові.
– Досить! – каже пан.– Завтра піду на ярмарок – куплю довгий коц.
І справді купив, бо новий слуга не любив панських жартів.