Забажалося якось старому хану дізнатися, розумні чи дурні люди оточують його. Наказав візиру зібрати на найбільшому майдані міста людей, а коли люди зібралися, хан вийшов і сказав: «Той, хто відгадає три мої загадки, одержить стільки золота, скільки матиме сил понести його. Перша загадка: що найміцніше на світі? Друга: що найсильніше на світі? І третя: що найсолодше і найгіркіше на світі?»
Сорок днів приходили до палацу охочі отримати ханське золото, та жодному не вдалося відгадати загадки. Незабаром усі люди, підвладні хану, знали про ці загадки…
Почула про них і дочка пастуха, сімнадцятирічна Фатіма, та й каже батькові:
– Тату, я відгадала загадки хана, і ти можеш піти й одержати обіцяне за них золото. Я відкрию тобі секрет відгадок, але ти не мусиш казати ханові, що загадки відгадала твоя дочка.
Пастух погодився і почав збиратися в дорогу. За тиждень він був уже в ханському палаці, і візир доповів хану, що прийшов пастух, який відгадав його загадки. Пастуха привели у тронний зал, він низько уклонився ханові і сказав:
– Великий хане! Найміцніше на світі – кінське копито. Тільки йому підвладні усі шляхи світу. Найсильніший на світі – вітер. Немає такої фортеці, котру з часом він не міг би зруйнувати. Найсолодше і найгіркіше – слово людини. Тільки слово може принизити, опустити людину на самісіньке дно і возвеличити, підняти її до самого сонця…
Погодився хан з міркуваннями пастуха і запитав, хто допоміг йому відгадати загадки. Довго опирався пастух, але, врешті-решт, зізнався, і хан щедро нагородив пастуха та відпустив додому, наказавши привезти дочку до палацу.
Повернувся пастух додому і передав дочці волю хана. Вислухала Фатіма батька, але їхати до палацу відмовилась, і довелося пастуху самому повернутися до хана та сказати, що не зміг виконати його наказ.
Старий хан не став карати пастуха. Він спорядив караван з подарунками й наказав головному візиру поїхати і вмовити розумну дівчину стати хановою дружиною.
Дістався караван до урочища пастуха, де стояла його оселя. Вийшла Фатіма назустріч, уклонилася візиру, запросила до хати. Візир подивувався красі й поставі дівчини, її умінню триматися, її словам… Передав візир дівчині прохання хана стати його дружиною, розклав перед нею багаті подарунки. Помилувалася Фатіма красивими подарунками, уважно вислухала візира, який сказав їй:
– Дочко, великий хан бажає, щоб ти стала його дружиною. Хану відмовляти не можна, ти повинна погодитись. Хан бажає ощасливити тебе.
Дівчина відповіла:
– Я згодна, великий візире, але у мене є прохання до хана. Якщо хан виконає його – я готова бути його дружиною.
Візир погодився передати хану умови дівчини, і вона сказала:
– Скажіть хану, щоб він замість цих подарунків прислав п’ятнадцять хлоп’ят, двадцять юнаків, тридцять навіжених, сорок розумних, п’ятдесят овець, шістдесят палиць, сімдесят курей, вісімдесят корів, дев’яносто качок і сто яєць.
Здивувався візир, що такі прості й незначні вимоги дівчини, але заперечувати не посмів. Повернувся в палац і переповів хану прохання дівчини.
Розгнівався хан, зачувши про умови дівчини. Візир очікував наказу силоміць привезти непокірливу дівчину до палацу, але хан нічого не сказав. Здивувався візир:
– О великий хане, невже важко виконати такі прості доручення дочки пастуха? Я все це можу зробити сам, ви тільки накажіть…
Хан ще більше розгнівався:
– Навіть ти, великий візире, не зрозумів сенсу цих слів… Знаєш, про що вона попросила мене? П’ятнадцять хлоп’ят – це нагадування про те, що я колись був хлопчаком. Двадцять юнаків – про мій шибайголовий час. Тридцять навіжених – про те, яким відчайдушним ханом був я у тридцять років. Сорок розумників – про ту пору, коли я взявся за розум. Шістдесят палиць – це мої шістдесят літ. Сімдесят овець – роки старечої покірливості, вісімдесят корів – роки, коли в людини пригасає розум, дев’яносто качок – час, коли людина стає беззуба і їсть одну м’якоть… Сто яєць – що, доживши до ста років, людина стає крихкою, як яйце, бо від найменшого різкого руху яйце розбивається… Ось що просила вона переказати мені… А це означає, що вона не бажає стати дружиною хана…
Зрозумів візир, що розумнішою від нього виявилась юна дочка пастуха, і не став радити ханові послати в урочище аскерів[1] і силоміць привезти дівчину в палац…
[1] Аскер – солдат.