Жили собі двоє мишенят – Круть та Верть, і півник Голосисте Горлечко. Мишенята було тільки й знають, що танцюють та співають. А півник удосвіта встане, всіх піснею збудить та й до роботи береться. Ото якось підмітав у дворі та й знайшов пшеничний колосок.
– Круть, Верть,– став гукати півник,– а гляньте-но, що я знайшов!
Поприбігали мишенята та й кажуть:
– Коли б це його обмолотити…
– А хто молотитиме? – питається півник.
– Не я! – одказує одне мишеня.
– Не я! – каже й друге мишеня.
– Я обмолочу,– каже до них півник. І взявся до роботи. А мишенята й далі граються.
От вже й обмолотив півник колосок та й знов гукає:
– Гей, Круть, гей, Верть, а йдіть гляньте, скільки зерна я намолотив!
Поприбігали мишенята.
– Треба,– кажуть, – зерно до млина однести та борошна намолоти.
– А хто понесе? – питає півник.
– Не я! – гукає Круть.
– Не я! – гукає Верть.
– Ну, то я однесу,– каже півник. Узяв на плечі мішок та й пішов. А мишенята собі одно скачуть – у довгої лози граються. Прийшов півник додому, знов кличе мишенят:
– Гей, Круть, гей, Верть! Я борошно приніс.
Поприбігали мишенята, пораділи:
– Ой півничку! Вже тепер тісто треба замісити та пиріжечків спекти.
– Хто ж міситиме? – питає півник.
А мишенята й знов своє:
– Не я! – пищить Круть.
– Не я! – пищить Верть.
Подумав, подумав півник та й каже:
– Доведеться мені, мабуть.
От замісив півник тісто, приніс дрова та й розпалив у печі. А як у печі нагоріло, посадив пиріжки.
Мишенята й собі діло мають: пісень співають, танцюють.
Аж ось і спеклися пиріжки, повиймав їх півник, виклав на столі. А мишенята вже й тут. І гукати їх не треба.
– Ох, і голодний я! – каже Круть.
– А я який голодний! – каже Верть.
Та й посідали до столу.
А півник і каже:
– Стривайте-но, стривайте! Ви мені перше скажіть, хто знайшов колосок.
– Ти,– кажуть мишенята.
– А хто його обмолотив?
– Ти,– вже тихіше відказують Круть із Вертем.
– А тісто хто місив? Піч витопив? Пиріжків напік?
– Ти,– вже й зовсім нищечком кажуть мишенята.
– А що ж ви робили?
Що мали казати мишенята? Нічого. Стали вони тут вилазити з-за столу, а півник їх і не тримає. Хто ж отаких лінюхів пиріжками пригощатиме?