Було у батька три сини. Якось він покликав їх до себе в кімнату та й каже:
– Даю вам кожному гаманець золотих. Ідіть собі по світу та шукайте найдорожчий плід. Хто його принесе мені, дістане половину мого багатства.
Взяли три сини гроші та й рушили на три сторони світу шукати найдорожчий плід.
По трьох роках мандрів усі троє повернулися додому.
– Ну як,– запитав батько найстаршого сина,– приніс ти мені найдорожчий плід?
А той йому:
– Найдорожчий плід, тату, це той, котрий найсолодший. Отож я купив тобі винограду. З усіх плодів, що родить наша земля, виноград – найсолодший.
– Добре, синку,– каже батько,– гарний плід мені приніс. А що скажеш ти? – питає він середульшого сина.
– Я думаю, тату, що найдорожчий плід той, який найважче дістати. Тому пішов я в теплі краї і придбав плодів, що у нас не родять. Купив тобі кокосових горіхів, апельсинів, фініків, бананів та ще деяких рідкісних плодів, усього потроху. Ось вони: вибери собі найкращий.
– І твої плоди, синку, гарні. Вибери собі один із них,– каже батько.
А тоді питає найменшого:
– А що ти приніс мені, сину? Чому повернувся з порожніми руками?
– Справді, тату, я повернувся з порожніми руками. Але гроші, що ти дав мені, я не змарнував. Я, тату, пішов учитися. Цілих три роки вчителі та книги вчили мене. Плодів, що я здобув, не видно, бо вони в серці й розумі моєму. Гадаю, татку, що то також дорогоцінні плоди.
Дуже зрадів батько, зачувши ті слова.
– Ти приніс мені найдорожчі плоди, синку! Ти заслужив винагороду. Бо ж немає плодів дорожчих над ті, що їх дає людині знання.