У одного падишаха був на службі бідний чоловік. Дає йому якось падишах листа й наказує:
– Іди й віддай цього листа головному мірабові[1].
А бідняк був кмітливий. Узяв у падишаха листа та й дав прочитати письменному чоловікові, а тоді й питає:
– Скажи, що там написано?
Прочитав той і каже:
– Наш падишах наказав головному мірабові, щоб видав тому, хто принесе цього листа, тридцять пудів снігу.
А було це взимку. Бідняк і думає: «Кому ж узимку снігу жаль? Якщо вже міраб такий всемогутній, то хай дістане снігу влітку». Сховав бідняк листа в кишеню й пішов своє діло робити.
Минула зима. І якось у спеку взяв бідняк падишахового листа й пішов до головного міраба. Віддав йому листа, а той і дивується:
– Дурню, хіба ж улітку сніг буває?
Бідняк відповідає:
– Мені байдуже, але ж такий наказ падишаха.
– Що ж мені тепер робити? – перелякався міраб.
Тоді бідняк йому й каже:
– Я можу порадити, що тобі вчинити.
– То кажи! – вигукнув міраб.
– Дай мені замість снігу грошей,– сказав бідняк.– Адже за втрачене платять грошима.
Міраб віддав біднякові гроші, а той забрав їх та й повіз падишахові його листа назад.
– А що, чоловіче, не знайшли тобі снігу? – запитав падишах.
І бідняк відповів:
– Еге ж, снігу мені не дали, то я взяв за нього грошима.
Дуже здивувався падишах, що бідняк такий кмітливий. І довго ще сміявся, згадуючи цю пригоду.
[1] Міраб – урядовець, який розподіляв воду із зрошувальної системи.