Вийшов чоловік на поле, дивиться, а то спить заєць. Він зайшов його потихо та й того зайця злапав. Приніс додому та й гострить ніж. А заєць каже:
– На кого ти той ножик гостриш?
– На тебе, буду тебе різати. А заєць тогди каже: – Знаєш що, годуй мене, понесеш мене на ярмарок та й возьмеш добрі гроші. А чоловік каже:
– Добре ти мені кажеш. Но,– каже,– то я уже тебе різати не буду.
Годував він того зайця місяць. Приходить той день, що чоловік має нести того зайця на ярмарок. Чоловік каже до зайця:
– Но, вже підем на ярмарок. Заєць тогди каже до того чоловіка:
– Іди лагодь мішок, покладеш мене у мішок та й будеш нести.
Узяв чоловік поклав того зайця в мішок та й несе на ярмарок. Входить він у місто, але йде другий чоловік та й каже:
– Що ти там несеш в міху? А той каже:
– Несу поштаря.
– Та,– каже,– що би ти за того хотів поштаря?
– Даш,– каже,– сотку, то купиш, а не даш, то я йду далі.
Той чоловік дав тому сотку.
– Гай,– каже той,– на тобі цього поштаря. Той каже:
– А в що я його покладу?
– Ти,– каже,– маєш торбину з хлібом, возьми хліб викинь, а того поштаря там запхаєш.
Той узяв та й так зробив. Вийшов він за місто, а заєць каже:
– Возьми мене пусти, бо мені зле у торбині сидіти. Той чоловік каже:
– А як ти де втечеш? Каже:
– Ти не маєш ся чого бояти, бо я знаю, де твоя хата.
– Но, то я тебе пускаю, ще прив'яжу тобі мошоночку з грішми, аби-с був знашний.
Він пустив того зайця, а заєць собі побіг. Той чоловік собі гадав, що він побіг до його дому. Чоловік приходить додому, питається жінки:
– Чи не був тут поштар? А жінка каже:
– Я тут не виділа жодного поштаря. Він каже до жінки:
– Я дав сотку за поштаря, і десь щез, та ще-м узяв і мошоночку прив'язав до нього з грішми. Жінка каже до чоловіка:
– Йди, може, він за селом сидить та не знає, до котрої хати увійти.
Чоловік вийшов за село та й ходив цілий день і нігде зайця не видів. Приходить додому та й каже до жінки:
– Не досить, що пропав заєць, але ще й мошонка з грішми.