Гуляв якось лісом агуті[1] й набрів на велику маху[2], яка попала в яму-пастку. Билася сердешна, билася, але так і не змогла самотужки вибратися з пастки.
– Гей. агуті, вирятуй мене!
Довірливий агуті витягнув маху, а та схопила його зубами за хвіст і не відпускає, хоче з'їсти.
– Що ж ти робиш? – здивувався агуті.– Я витягнув тебе з ями, врятував від смерті, і за це мені тепер така віддяка?
– Так завжди буває,– відповіла маха.– За добро завжди віддячують злом.
– Неправда.– каже агуті.
– Ні, правда,– стоїть на своєму маха.
– Ходімо спитаємо трьох свідків,– каже агуті.– Якщо вони визнають, що твоя правда, тоді можеш мене з’їсти.
– Гаразд,– погодилась маха,– ходімо шукати трьох свідків.
І вони пішли лісом: агуті попереду, а маха ззаду повзе, зубами в його хвіст учепилася.
Ішли вони, йшли й зустріли старого коня.
Агуті його й питає:
– Скажи, коню, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував ось цю маху від смерті, а вона хоче мене з’їсти.
– Правда, правда! – зітхнув кінь.– Скільки років я носив у сідлі свого господаря, скільки витерпів від нього знущань! А коли на старість ноги мої ослабли, мене запрягли у воза. Та тепер я вже й для цього не годжуся, і мій господар, я чув, звелів завтра мене вбити, злупити з мене шкуру й продати її чинбареві. Тож правду сказала тобі маха – за добро віддячують злом.
– Так! – зраділа маха.– Один свідок на мою користь.
Вони пішли далі. Агуті засумував. Ішли, йшли, аж назустріч їм віл.
Агуті й питає його:
– Скажи, воле, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував цю маху, а вона хоче мене з’їсти.
– Чистісінька правда! – відповів віл.– За добро завжди відплачують злом. Ось мій господар усе життя мене в ярмо запрягав, а тепер, коли я постарів, не дає вмерти спокійно, хоче завтра до різника відвести. Так, голубе, за добро віддячують злом.
– Уже двоє за мене! – зраділа маха.
Пішли вони далі. Аж ось агуті побачив свою двоюрідну сестричку мишу й окликнув її. Але миша побачила, що маха його зубами за хвіст тримає, й ну тікати. Агуті їй кричить:
– Зажди, сестричко, не втікай! Хочу тебе про щось запитати.
Миша зупинилася віддалік і чекає, що той у неї питатиме.
– Скажи, це правда, що за добро віддячують злом? Я врятував маху від смерті, а вона хоче мене з’їсти. Невже й справді за добро віддячують злом?
– А це коли як,– відказує миша.– Ану розкажи, як було діло.
– Та як було: маха попала в пастку, а я її вирятував,– каже агуті.
– Ходімо покажеш мені ту пастку, щоб я могла справедливо розсудити вас.
І всі троє підійшли до пастки.
– Залазь у яму, маха,– каже миша.– Я хочу побачити, як усе було насправді.
Залізла маха в яму. А миша дала агуті ломаку й сказала:
– Ну, тепер не схибни!
І агуті почав бити маху ломакою, аж поки забив її насмерть.
[1] Агуті – рід гризунів, горбатий заєць. [2] Маха – велика змія, рід удава.