Хотів вовк з'їсти чоловіка, бо всяких звірів їв, а чоловіка не їв ніколи. Прийшов вовк до царя звірів лева і каже йому:
– Я хочу з'їсти чоловіка. А лев йому каже:
– Ти, вовче, нищиш все, що бачиш.
– Царю добрий,– каже вовк,– мені хочеться з'їсти чоловіка.
– Ну, добре, уже я тобі дозволю,– каже лев. І один раз ішов хлопець у школу, а вовк побачив і питає, чи можна його з'їсти. А лев каже, що хлопця не мож
їсти, бо він ходить до школи. Тогди йшов старий дід.
– Сего мож їсти? – каже вовк.
– Ні, не мож,– каже лев,– бо це дуже старий, і там тільки шкура та кістки, а м'яса немає.
Тогди йшов вояк. А вовк увидів і питає: – Сего мож їсти?
– Мож,– каже лев.
Вовк підійшов до вояка і каже:
– Я маю дяку тебе з'їсти. Вояк це вчув і каже вовку:
– Я йду вмитись; не будеш же ти мене їсти невмитого?!
Вовк йому дозволив. Вояк пішов, вмився і попросив утертись у вовка хвоста, бо нема чим витертись.
Вовк дав свій хвіст, а вояк взяв і обкрутив хвіст кругом руки. Тогди взяв палку і зачав бити вовка, то вовк ледве вирвався, і хвіст лишився в руках у вояка.
Прибіг до царя звірів; і питає цар:
– Ну що, добре м'ясо з чоловіка? А вовк каже:
– Більше м'яса людського ніколи не буду хотіти їсти.