В однім краї та був химерний цар. І спало йому на думку таке: хто, каже, тричі збреше, за того свою дочку віддам, а вже хто не зможе, то голову зітну.
Дев’яносто дев’ятеро потикалися, та всім голови постинали. Аж іде сотий – вівчар молодий.
– Чого прийшов, молодче? – питає цар.
– Щоб тричі збрехати!
– Дев’яносто дев’ятеро не змогли збрехати, а ти що за один? Краще йди додому, поки голова ціла.
Тільки хлопець своєї править, от цар і загадує йому?
– Ану ж бреши!
– Учора,– почав юнак, – пригнав я ввечері отару, а мати нічого не наварила. А їсти хочеться. То пішов я на город, там у нас гарбуз ріс. Дивлюся, немає гарбуза. Я за гарбузинням, за гарбузинням та й опинився аж за океаном. Глянув, лежить наш гарбузяка. Я його швиденько додому, приніс матері, та таку смачну вечерю зварили, що й ви їли та ніяк не могли наїстися.
– Брехня! – крикнув цар.
– А я хіба для чого прийшов?
Глянув на хлопця обдурений цар та й каже:
– За два дні ще прийдеш!
Минуло два дні, йде вівчар знову.
– А починай! – загадує цар.
– Учора пригоню я отару, а мати ще й вечері не варила, каже, солі немає. Бігали й по сусідах – ні в кого немає. Пішов я в гори, де сіль беруть. Дивлюся, нема ніде нічого, тільки лиса скеля стоїть, а в мене ні молота, нічого. Розігнався я та головою гуп, гуп – одламав чималий шмат. Я його на плечі та додому. Почала мати вечерю варити, хоч і припізнилися, так зате ж так посмакували, що й ви не забудете.
– Брешеш! – кричить цар.
– Авжеж, брешу, і ви того хотіли!
От цар і загадує:
– Іди та приходь післязавтра.
А хлопець і думає: «Що ж його ще сказати, більше нічого не знаю». Цілу ніч думав, а вранці покликав людей, щоб вийняли із землі квеврі[1]. Наледве викопали гуртом – такий величезний. Покотив хлопець квеврі до царя, а той і питає:
– Прийшов?
– Так, царю.
– А починай.
– Ви в мого батька позичали квеврі золота, то я оце прийшов забрати.
– Брехня! – вигукнув цар.
– Все, царю, три брехні маєте!
Що робити цареві, віддав дочку за вівчаря. Справили весілля, а як цар помер, то почав царювати вівчар. Такий лепський цар, що й сьогодні ще десь царює.
[1] Квеврі – грузинський глиняний посуд, який закопують у землю, щоб зберігати там вино.