Жили собі чоловік і жінка. Вони були бідні – мали тільки одну корівчину.
В них народилася дитина, і чоловік пішов до попа, аби охрестив її. Піп, який дер з живого і мертвого, заправив такі гроші, що чоловік зашкрябав потилицю:
– Бійтеся бога, отче, де я візьму вам такі гроші? У мене коло хати – одна корівчина.
Піп подумав і сказав:
– Веди сюди корову.
Чоловік зажурився. Та що мав робити? Привів корівчину.
Піп сидить на ганку, попиває каву і розраджує його:
– Не журися, брате, я помолюся богу, і він дасть тобі за це вдесятеро більше.
Піп охрестив дитину, і чоловік так тішився нею, що забув про корову. Але одного разу увійшла на подвір’я його корівчина та й привела ще десять попівських корів. Пастух хотів їх вигнати, а чоловік сказав:
– Це мої корови!
Прийшов сам панотець.
– Віддай корови, чоловіче, – каже біднякові.
А чоловік хитро посміхнувся:
– Вони мої, панотче. Ви ж казали, що бог дасть мені вдесятеро більше. Ваше слово сповнилося.
І піп поплентався додому замість своїх корів, а пастух за ним.