Про Білку, Рукавичку й Голку – Фінська казка

Жили колись три сестри: Білка, Рука- вичка й Голка. Якось вирушили вони до лісу на полювання. Через деякий час вийшли на роздоріжжя. Білка, як старша, порадила:

– Підемо кожна своєю дорогою. Хто перший знайде здобич, гукне інших. Скоро Голка натрапила на смолистий пеньок і загукала:

Рукавичка й Білка прибігли до Голки.

– Я знайшла смолистий пеньок, – похвалилася Голка.

– Ну то й що? Таких пеньків повен ліс! – розсердилися старші сестри на молодшу.

Знову всі розійшлися врізнобіч. Голка, побачивши лісове озеро, закричала:

Рукавичка й Білка тут як тут.

– Що ти надибала? – запитали.

– Я знайшла озеро, – запишалася Голка.

Вилаяли її сестри, відлупцювали та й знову майнули на пошуки.

Сумна Голка попростувала далі й непомітно вийшла до болота, де паслося велике стадо оленів. Голка запримітила найбільшого. Тоді потайки забралася в травинку, і великий олень проковтнув її. Голка колола й колола тварину, по­ки та сконала.

Голка знову почала скликати сестер:

Рукавичка й Білка почули, але подумали: «Ми не підемо, знову одурить». А Голка закричала вдруге:

А сестри міркували собі: «Ні, не підемо. Знову обведе навколо пальця. Знайшла якийсь смолистий пеньок і кричить».

Тоді Голка закричала втретє:

Врешті Рукавичка й Білка вирішили піти на гук.

– Ну, яка у тебе здобич?

– Я звалила оленя, – похвалилася Голка.

Побачивши тушу великої тварини, Білка й Рукавичка вигукнули:

– Ти зробила чудове діло – вполювала таку здобич!

Гуртом оббілували оленя. Але приготувати м’ясо ні в чому – немає казана. Голка порадила Білці:

– У тебе гострі кігті, надери березового лубу, й зробимо казан.

Білка принесла лубу. Голка зладнала посудину.

– І води в нас немає. Де її взяти?

– Я ж знайшла озеро, – мовила Голка. Рукавичка метнулася по воду.

– І дров у нас немає. Як зваримо м’ясо?

– Я ж натрапила на смолистий пеньок, – нагадала Голка.

Принесли воду, паливо й стали куховарити. Зварили, наїлися, а залишок ще й додому принесли.

Може, ще й досі їдять оту оленину.