Жили собі мишеня і кіт. Якось висунулося мишеня з нори та й каже:
– Побратаймося, друже!
– Не буде з тебе брата,– відповів кіт.
– А чому? – здивувалося мишеня.
– А тому, що ти боягуз, злодій та й ще шкідник.
– Твоя правда, я трохи боязливий, але не злодій і не шкідник,– відповіло мишеня.
Усміхнувся кіт та й питає:
– А хіба не ти прогризаєш мішки й тягаєш борошно й зерно?
А мишеня й каже:
– А ти, брате кіт, хіба нічого не їси? За святим духом живеш?
– Я спочатку нявкаю, прошу, щоб дали мені поїсти, і хазяїн кидає мені шмат м’яса і хліба. А ти нікого не просиш, береш усе, що погано лежить.
Довго брав на кпин кіт мишеня, а потім каже:
– Гаразд, потоваришуємо.
Але знай: обдуриш мене – начувайся, я тебе з’їм.
Мишеня зраділо й стали вони жити разом. Якось мишеня сказало котові:
– Брате кіт, надворі осінь, стоїть гарна днина, харчів удосталь. А невдовзі зима, намете снігу, важко буде жити. Припасімо на зиму харчів.
– Хай буде так,– погодився кіт.
– Знаєш, брате кіт,– сказало мишеня,– мене приб’ють, якщо я візьмуся за це діло. Краще буде, як ти ходитимеш по хатах. Побачиш, де масло колотять, нявкнеш – дадуть тобі грудочку. Отак і запасешся на зиму.
Кіт і на це пристав. Назбирав багато масла. Знайшли мишеня і кіт горщик, поклали туди масло, віднесли в сад і закопали під деревом.
Минув якийсь час. Зима ось-ось настане. Не витерпіло мишеня, обдурило кота.
– Братику кіт,– каже воно,– сьогодні ім’я дають моєму двоюрідному братові і мене запросили в гості, дозволь мені піти.
– Іди, та повертайся мерщій,– дозволив кіт.
Попрощалося мишеня з котом і вийшло з дому. Подалося
мишеня прямісінько до схованки, розгребло землю, поїло трохи масла, знову закидало яму землею й повернулося додому.
– Як же назвали твого двоюрідного брата? – спитав кіт.
– Трішечкою,– відповіло мишеня.
– Нехай буде щасливий,– сказав кіт.– Гарне ім’я. Але ж що воно означає?
– Брате кіт, я сам ще не доберу, що воно означає. Ось невдовзі даватимуть імена двом іншим моїм братам, отоді я тобі й скажу, що означають усі імена.
Минуло кілька днів. Мишеняті знову захотілося поїсти масла.
– Брате кіт, сьогодні мене запросили до другого двоюрідного брата, я мушу піти – рідня сердитиметься, як не піду. Дозволь.
Дозволив кіт мишеняті піти й цього разу. Мишеня на радощах побігло до дерева, відкопало горщик, від’їло масла до половини горщика, знову закопало його й повернулося додому.
– Як назвали твого двоюрідного брата? – спитав кіт.
– Половинкою,– відповіло мишеня.
– Дивні імена дає твоя рідня,– промимрив кіт.
Минуло ще кілька днів. Бачить мишеня, надворі зовсім стало зимно, незабаром випаде сніг, замете все довкола – не знайти тоді йому горщик.
– Брате кіт, відпусти мене до третього двоюрідного брата. Не можна кривдити родичів. Дозволь піти останній раз, – благало мишеня.
– Брате мишеня, я не проти, іди, тільки не барися – нудьгую я без тебе.
Мишеня побігло до дерева, відкопало горщик, з’їло все масло, закопало порожній горщик. Повернулося додому.
– То як назвали твого третього двоюрідного брата?
– Дінцем,– відповіло мишеня.
Здивувався кіт, усміхнувся.
– Чого ти усміхаєшся, брате кіт,– спитало мишеня,– не подобається тобі це ім’я?
– Знаю я, що всі імена мають якесь значення. Але значення цих імен я не розумію,– відповів кіт.
– Зрозумієш, коли зазирнеш у горщик,– сказало мишеня.
– Що це ти бовкаєш, брате мишеня?! – вигукнув кіт.– До чого тут горщик? – І згадав кіт про горщик масла. – Добре, що ти нагадав мені про горщик. У нас же у схові цілий горщик масла, ходімо та поглянемо, як воно там.
– Втомився я, брате кіт,– відмовлялося мишеня,– завтра навідаємося.
Погодився кіт. Полягали вони спати. А вранці кіт каже:
– Вставай, ходімо та поглянемо, як там наше масло, брате мишеня.
Хотіло мишеня і цього разу відкараскатися, але кіт наполіг на своєму. Пішли вони до дерева, відкопали горщик, аж він порожній.
– Ой, хитрун, це ти з’їв масло,– розсердився кіт.
А мишеня сказало, що сам кіт з’їв масло.
– Та як би я з’їв стільки масла? – здивувався кіт.
– Спочатку трішки, потім до половини, і нарешті до дна,– пояснило мишеня.
Тепер кіт усе зрозумів.
– Я ці слова чув,– сказав кіт.– Ось як ти ходив до двоюрідних братів. Ти з’їв масло, а я з’їм тебе.
– Але ж ми друзі, брате кіт,– відповіло мишеня.– Друзів не їдять.
– Авжеж, друзів не їдять,– погодився кіт.– Але пам’ятаєш, ми з тобою домовлялися, що коли ти мене обдуриш, будеш красти, я тебе з’їм. Ось так, ти не позбувся своїх поганих звичок, тому й загинеш. Ти з’їв масло, а я з’їм тебе.
Кіт кинувся на мишеня й проковтнув його.