Двоє котиків веселих добули собі хитро-мудро грудочку сиру. Одбігли з ним подалі й почали радитися, як його краще поділитися. Та ще й поділитися так, щоб не було кривди ні тому, ні тому. – щоб якраз по правді рівнесенько розділити.
Один котик і каже:
– Давай поділимо отак, упоперек!
А другий каже:
– Ні, розділимо краще вздовж!
Отак і сперечаються. Коли це біжить лисичка. Побачила вона котиків, угледіла грудочку сиру, зупинилася та й питає:
– А що тут у вас таке? Про що сперечаєтесь?
– Так і так,– розказують котики,– ось не знаємо, як нам краще поділити грудочку сиру.
– Е,– каже лисичка,– це можна дуже добре зробити! Ось дайте, я вам поділю!
Котики й оддали їй грудочку сиру, щоб вона розділила. Лисичка переломила грудочку сиру надвоє, а далі й каже:
– Ні, оцей шматочок – більший, треба порівняти!
Та й над'їла один шматочок.
– А тепер,– каже,– оцей більший, треба його трішки підрівняти, щоб по правді було! Не можна ж, щоб которому з вас кривда була!
І знов над'їла. Та так рівняла, рівняла – то той шматочок над’їсть, то той,– поки стало два зовсім маленьких шматочки.
– Ну,– каже лисичка,– оце ж маєте тепер уже зовсім однаковісінькі шматочки, хоч і на важницю покладіть!
– Ну, добре,– кажуть котики,– але ж ти багато нашого сиру з'їла! За що ти стільки нашого добра взяла?
– Як – за віщо?! – одказала лисичка.– А я ж вас поділила!