Кошеня і мишка були великими друзями і гралися завжди разом. Якось, коли кошеня, награвшись, повернулося додому, його мама кішка відчула приємний запах.
– Чим це від тебе пахне? – запитала кішка.
– О, мамо, то запах мишенятка. Я часто граюся з ним,– відповіло кошеня.
– Як підеш гратися з мишеням наступного разу, клич його здалеку й голосно, аби я могла почути і заховатися десь поблизу,– сказала кішка з хижим і хитрим виглядом.
– Ви якось казали мені, мамо, що мишка дуже смачна, а в нас зараз нічого їсти. Я зроблю все так, як ви сказали, щоб ми спіймали мишку,– запевнило кошеня.
Повернувшись додому, мишка мусила відповісти на запитання своєї мами.
– Що це за неприємний запах? – поцікавилась миша.
– О, то запах одного кошеняти. Ми з ним товаришуємо і граємось разом,– щиро відповіла мишка.
Ой, як налякалася і розсердилася мама-миша!
– Та ти хіба не знаєш, що це наш смертельний ворог? – запитала вона малу мишку.
– Ой, мамо, не знала! – скрикнула мишка.– Я скажу тому кошеняті, що більше не буду з ним дружити і не піду з ним гратися, як воно мене покличе.
Наступного ранку кошеня швиденько побігло до знайомого куточка і почало кликати мишку:
– Мишко, мишко, йди-но гратися зі мною!
Мишка не забарилася з відповіддю:
– Більше я з тобою не гратимусь! Як не мудруй, а тобі мене не обдурити. Ти, мабуть, і не здогадуєшся, що я знаю про наказ твоєї мами. Але моя мама мені теж дещо порадила! І з цієї миті нашій дружбі край!
Отак довір’я і доброзичливість зміцнюють дружбу, а хитрість та злість руйнують її.