У чорта було велике господарство, але хтось усе крав звідти банани. І вирішив він підстерегти злодія. Довго сидів у криївці, проте так нікого й не дочекався. Тільки й чув, як на світанку шелестіли кущі. А вночі помітив, як загойдався кущ. Скочив він до того куща, аж там – кумася черепаха.
Чорт їй каже:
– Ага, нарешті ти мені поплатишся, негіднице! Я вистежував тебе ще з учорашньої ночі, але не міг спіймати на гарячому…
– Ой, кумцю, відпусти мене, благаю…
– Не відпущу! Ти мені за все заплатиш.
– Ой не вбивай мене, кумцю! Адже ти хочеш мене вбити?
– Ні, я не вбиватиму тебе, я підготував для тебе куди страшнішу кару…
– Ой. що ж ти зробиш зі мною, кумцю?
– Я тобі покажу, як красти банани, злодійко…
Він зірвав здоровенний і важкий кетяг бананів, узяв товстелезну вірьовку з пальмового волокна, а черепаха, спостерігаючи за ним, усе допитувалася:
– Кумцю, що ти збираєшся робити? Спали мене, кумцю, не топи..: Спали мене…
А біля садиби текла річечка з місточком. І була в ній глибоченька ковбаня.
От чорт і мовить:
– Отут тобі й кінець. Тут я тебе втоплю.
Він схопив вірьовку й прив’язав банановий кетяг черепасі на шию.
Кумася черепаха почала благати:
– Ой, кумцю, не топи мене, краще спали…
– Одержуй своє, злодюжко…
І кинув її разом з банановим кетягом у річку.
Та банановий кетяг відразу ж сплив на поверхню. Черепаха вилізла на нього й почала їсти банани, приспівуючи:
Зодягли ярмо з бананів, зодягли ярмо!
Зодягли ярмо,
Ах, яке прекрасне – із бананів…
Розлючений чорт кидався з берега на берег, щоб схопити черепаху, але та втекла. І чорт не міг їй нічого зробити, бо кумася черепаха була розумніша, ніж він.