Один господар вийшов на пасовище й заходився оглядати з рогів до ратиць старого бика, якого він давно вже не запрягав, а тепер вирішив повести на продаж. І селянин сказав уголос:
Він же старий, і я продам його різникові.
Але бик почув це і відповів йому:
| Ти впіймав мене на лузі, щоб орав я, молодий, а тепер я вже старий,– то в різницю по заслузі? Ми були з тобою друзі, я тобі поміг-таки; і, коли усі телички ходять пастовнем зраділо, хочеш ти, щоб моє тіло порубали на шматки. Хто б це міг подумать, знати два чи три роки тому: я тобі довіривсь – «му!» – щоб на тебе працювати. А зробився ти багатий – зрадив бідного бика. Ти забрав мене з лужка на орання молодого, став не вартим я нічого,– ти ведеш до різника. |
Тоді чоловік зглянувся над биком і залишив його на пасовищі, щоб він там ходив і пасся аж до смерті.