Якийсь купець прийшов до падишаха й каже:
– Я алхімік, за допомогою хімії мідь і бронзу перетворюю на золото.
Падишах повірив алхімікові й дай йому міді й бронзи, щоб той перетворив їх на золото.
За кілька днів купець приніс падишахові брусок золота.
– З вашої міді й бронзи, – сказав він, – вийшло ось скільки золота! Якщо зболить ваша шляхетна душа, дайте мені ще міді й бронзи, щоб я міг і надалі робити своє діло.
Падишах, не ховаючи радощів, узяв собі той брусок золота, а купцеві звелів дати ще міді й бронзи…
Тричі приносив купець падишахові золото замість міді й бронзи, витративши на це п’ятсот міскалів[1] свого золота. Але вчетверте він не став прохати в падишаха ні міді, ні бронзи.
А падишах, що йому припало до душі купцеве мистецтво, спитав:
– Хіба ти вже не маєш наміру продовжувати свою цікаву працю?
Купець відмовив:
– Шкода, але мої хімічні розчини вичерпалися; а щоб купити їх на моїй батьківщині й доправити сюди, потрібно дуже багато грошей, яких у мене, на жаль, нема.
– Скільки тобі треба грошей? – спитав падишах.
Поміркувавши, купець відказав:
– Батьківщина моя далеко – у східній частині Китайської держави; щоб доїхати туди, накупити розчинів і привезти їх сюди, треба десять тисяч міскалів золота.
– Ну, а скільки ж можна виробити золота, витративши стільки грошей на розчини? – спитав падишах.
– Стільки, – відповів купець, – скільки краплин у веснянім дощу, води в бездонних морях, каменів у горах, зір на небі й піску в пустелях!
– Гаразд, – сказав утішений падишах, – я дам тобі ці гроші, а ти швидше рушай у путь!
Діставши десять тисяч міскалів золота, купець повернувся на свою батьківщину.
Збігло чимало часу, і всі забули про цей випадок.
Одного разу падишах закликав до себе мудреця і звелів йому:
– Склади мені список дурнів моєї країни, щоб я, повигонивши їх, очистив від йолопів свою державу.
– Я не буду цього робити, – заперечив мудрець, – бо ті дурні нападуть на мене і вкоротять мені життя.
– Не бійся! – заспокоїв його падишах.– Якщо ти зумієш довести, що кожен, хто потрапив до списку, справді дурень, тебе оборонятиме ціле моє військо, і ніхто не наважиться жодної волосинки на тобі зачепити.
За два дні мудрець прийшов до падишаха зі списком дурнів. Той узяв списка і вжахнувся: першим у списку стояло його ім’я. Падишаха охопила лють, але, згадавши власну обіцянку про охорону мудреця, стримався і мирно спитав:
– Чому ти записав у цей список мене, та ще поставив першим?
Мудрець нагадав падишахові випадок з купцем-алхіміком і сказав:
– Подібної дурниці не вчинить звичайний дурень, її може зробити лише визнаний йолоп. Отим я й записав на першому місці у списку ваше височайше ім’я.
– А якщо той алхімік, котрого ти вважаєш за дурисвіта, повернеться, що тоді робитимеш ти, і що треба буде зробити з тобою?
– Нічого особливого, – відказав мудрець, – тоді я негайно викреслю ваше височайше ім’я зі списку, а на те місце впишу ім’я алхіміка. Отже, зі мною не треба буде нічого робити.
[1] Міскал – дрібна монета (тадж.).