Був собі чорний чоловік і взяв собі чорну жінку, яка народилася безмісячної ночі серед чорної-пречорної пітьми. Купив чоловік чорного осла, посадив на нього свою чорну жінку та й подався через чорні джунглі на чорну гору. Спинився він перепочити в чорному кратері.
Настала ніч.
Коли це приходить чорний тарган, бачить чоловіка в чорному кратері і питає:
– А ти що тут робиш?
А чоловік і каже:
– Я сам чорний, і жінка в мене чорна, і осел мій чорний. Ішов я через чорні джунглі, піднявся на чорну гору і знайшов чорний кратер. Оце я в ньому спинився і тепер тут житиму!
А чорний тарган йому на те:
– Цей кратер – моя хата ще з діда-прадіда. Як хочеш, йди собі з миром. А ні, то я, чорний тарган, тебе з’їм.
– Не піду! – каже йому чоловік.
– А таки підеш! – тарган йому на те.
Повернувся тарган і пішов скаржитися чорній білці. Кличе білка до себе чорного чоловіка. Виліз чорний чоловік із чорного кратера і пішов до чорного термітника. Чорна білка вистрибнула з чорного термітника, привітала чорного чоловіка й каже:
– Чорний тарган прийшов до мене, чорної білки, зі скаргою на тебе, бо ти зайняв чорний кратер. Як хочеш, щоб я судила на твою користь проти чорного таргана, принеси мені повну бочечку чорного арахісу!
Приніс чорний чоловік білці чималу бочечку чорного арахісу. Тоді й каже білка чорному чоловіку:
– Бери гроші, йди на базар чорних поганів, купи там чорного кота, винеси його на чорну гору, випусти в чорний кратер, і той кіт з’їсть чорного таргана.
Послухав чорний чоловік білку, вернувся додому, взяв гроші, пішов на базар чорних поганів. Купив чорного кота, вернувся на чорну гору, щоб випустити кота в чорний кратер.
Надвечір прийшов чорний тарган. Випустив чоловік чорного кота, кинувся той на чорного таргана. Тарган сховався на чорному дереві. Чорний кіт видряпався на чорне дерево, зловив чорного таргана і з’їв його.
Чоловік лишився господарем чорної гори і чорного кратера.
От і казка уся.