Жив колись чорний бик. Щодня він ходив на болото пастися і пити в очереті воду.
Прийшов якось вовк і питає:
| – Хто чалапа на болоті, хто там хлюпа в очереті? |
– Це я, чорний бик. А що таке?
– Вийди з болота, я тебе з’їм,– кгіже вовк.– А чи багато в тебе захисників?
Бик відповів:
| – Двоє вушок-нашорошців, двоє ріжок-оборонців, четверо міцних копитців, хвіст неначе батіжечок – нас не просто подолати! |
– Ой, так багато захисників – не зможу тебе з’їсти,– пожалкував вовк.
Наступного дня бик знову пішов на болото пастись і пити в очереті воду. А вовк привів із собою ще трьох сірих. Підійшов ближче і гукнув:
| – Хто чалапа на болоті, хто там хлюпа в очереті? |
– Чорний бик. А що таке?
– Вийди з болота, ми з’їмо тебе! – каже вовк.– А чи багато в тебе захисників?
Бик відповів:
| – Двоє вушок-нашорошців, двоє ріжок-оборонців, четверо міцних копитців, хвіст неначе батіжечок – нас не просто подолати! |
– Ой, так багато захисників – ми не зможемо тебе з’їсти,– вирішив вовк.
На третій день вовк привів до болота цілу зграю вовків та й питає:
| – Хто чалапа на болоті, хто там хлюпа в очереті? |
– Чорний бик. А що таке?
– Чи багато в тебе захисників?
Бик відповів:
| – Двоє вушок-нашорошців, двоє ріжок-оборонців, четверо міцних копитців, хвіст неначе батіжечок – нас не просто подолати! |
– Вийди з болота, ми з’їмо тебе! – звеліли вовки.
Бик вийшов та й питає:
– А як же ви хочете мене з’їсти?
– Та почнемо з хвоста,– відповіли вовки.
– Хіба так їдять бика! Його треба забити, м’ясо посолити і зварити, а тоді вже їсти! Отож принесіть замашних палиць, сокиру та ножа, дістаньте казан і сіль,– повчав бик.
Вовки розподілили між собою, що кому принести, і побігли в село. А бика доручили пильнувати сліпому вовкові: дали йому в зуби ріг бика і сказали:
– Дивись не випусти його.
Сліпий вовк міцно тримав зубами ріг.
Ось бик і просить:
– Дозволь трохи перепочити правому рогові, я тобі в зуби лівий дам.
Сліпий вовк погодився. А бик дав йому в зуби не ріг, а березову палицю. Сам же дременув, аж курява стовпом знялася.
Повернулися вовки із села: той із сокирою, той казан несе, той торбину з сіллю, в того ніж та ложки… Дивлять ся, а бика як не було.
Питають у сліпого вовка:
– А де ж бик?
– Хіба не бачите, я тримаю його за лівий ріг,– відповів той.
– Та це ж березова ломака! А бик утік!
Схопили гуртом сліпого і всипали йому добряче.